Правила волейболу в залі визначають, хто подає, як нараховують очко та коли завершується партія. Очко отримує переможець кожного розіграшу незалежно від того, яка команда подавала. Нижче — про позиції гравців, переходи, торкання м’яча та помилки, які зупиняють гру.
Правила волейболу: склад команди й позиції
У зальному волейболі на майданчику від кожної команди одночасно грають шість гравців. Вони займають позиції переднього й заднього рядів. Передні гравці діють біля сітки, зокрема атакують і блокують; задні приймають м’яч і беруть участь у захисті. Розташування на початку розіграшу пов’язане з чергою подачі, тому гравці не можуть довільно мінятися місцями до удару по м’ячу.
У складі розрізняють такі ігрові завдання:
- зв’язувальний готує м’яч для атаки партнерів;
- нападник завершує атаку ударом через сітку;
- центральний гравець бере участь у блокуванні;
- ліберо допомагає на прийманні та в захисті.
Це ролі, а не окрема черга переходів: зв’язувальний і нападник також змінюють позиції за ротацією. Ліберо вирізняється формою іншого кольору, замінює гравців заднього ряду й не бере участі в завершеному блоці.
Коли ви порівнюєте правила волейболу з форматом пляжного волейболу, насамперед перевіряйте склад на полі та порядок замін. Описана тут ротація стосується гри в залі; переносити її на інший формат не слід.
Очки, партії та перемога в матчі
За правилами FIVB команда здобуває очко після виграного розіграшу — навіть якщо перед цим приймала подачу. Розіграш завершується, коли м’яч торкнувся майданчика, вийшов за його межі або одна зі сторін порушила правила. М’яч, який торкнувся обмежувальної лінії, вважають таким, що потрапив у поле.
| Ігрова ситуація | Як визначають результат | Що отримує команда |
|---|---|---|
| Виграний розіграш | Суперник не повернув м’яч або припустився помилки | Очко; приймальна команда також здобуває право подачі |
| Звичайна партія | Команда досягла цільової межі й має потрібний відрив | Перемогу в партії |
| Вирішальна партія | Грають до нижчої цільової межі зі збереженням вимоги до відриву | Перемогу в партії та матчі |
| Рівний рахунок біля межі | Продовжують розіграші до потрібного відриву | Партію не завершують завчасно |
Перемога в окремій партії ще не означає перемоги в матчі: потрібну кількість виграних партій визначає формат змагання. Саме тому рахунок за партіями слід відрізняти від рахунку всередині поточної партії. Наприклад, програний розіграш змінює рахунок партії, але не скасовує вже виграної попередньої партії.
Якщо на фініші рахунок рівний або відрив недостатній, наступний розіграш не обов’язково стане останнім. Команди продовжують гру, доки одна з них не отримає перевагу, потрібну для завершення партії. Межі очок і формат матчу перед грою варто звірити з чинним регламентом змагання.
Подача й переходи гравців
Подача у волейболі починає розіграш: гравець вводить м’яч у гру з-за лицьової лінії після дозволу арбітра. Чергу подачі задає початкове розташування команди. Якщо команда подає та виграє розіграш, вона зберігає подачу, а той самий гравець подає знову.
Коли очко здобуває команда, яка приймала м’яч, порядок дій інший:
- Приймальна команда отримує очко та право наступної подачі.
- Її гравці переходять між позиціями за годинниковою стрілкою.
- Гравець, який опинився в задній правій позиції, готується подавати.
- Після сигналу арбітра подавач вводить м’яч у гру.
Такий перехід виконують після здобуття права подачі, а не після кожного виграного очка. Якщо команда зберігає подачу, нової ротації немає. Перед ударом гравці повинні дотримуватися належного порядку розташування; після введення м’яча в гру вони переміщуються для приймання, атаки чи захисту.
На тренуванні зручно стежити окремо за двома подіями: хто виграв розіграш і хто має подавати далі. Це допомагає не плутати здобуте очко з переходом.
Торкання м’яча та хід розіграшу
Після подачі суперника команда приймає м’яч, організовує атаку й повертає його через сітку в межах дозволених командних торкань. Типова послідовність — приймання, передача та атакувальний удар. Удар не обов’язково має бути сильним: м’яч можна спрямувати на вільну ділянку поля, якщо це не порушує правила його обробки.
До м’яча дозволено торкатися різними частинами тіла, але його не можна ловити чи утримувати. Гравець також не повинен виконувати послідовні звичайні торкання без дії партнера. Під час гри важливе не лише те, хто торкнувся м’яча, а й характер контакту: затриманий м’яч спричиняє зупинку розіграшу.
Блок — спроба гравців переднього ряду зупинити м’яч біля сітки після атаки суперника. Торкання на блоці не зараховують до командних торкань. Після нього команда ще може організувати повернення м’яча, зокрема за участю гравця, який щойно блокував. Подачу суперника блокувати не можна.
М’яч залишається в грі, якщо після дозволеного контакту із сіткою перелітає на бік суперника в належних межах. Натомість торкання антени або політ поза нею означають, що м’яч вийшов із гри. Для визначення результату атаки стежте, де саме м’яч перетнув сітку і куди приземлився.
Порушення під час подачі та біля сітки
Подавач має стояти за лицьовою лінією в момент удару по м’ячу. Наступити на цю лінію під час подачі — помилка; після удару гравець може зайти на майданчик. Подача, що зачепила сітку й перелетіла до суперника в належних межах, залишається в грі.
Біля сітки помилкою є контакт гравця із сіткою між антенами під час ігрової дії. Перетин простору під сіткою оцінюють за тим, чи завадив гравець супернику; сам по собі рух стопи до центральної лінії не описує всієї ситуації. У грі також фіксують м’яч за межами поля, затриманий контакт і порушення черги подачі.
Як застосовувати правила під час гри
Стежте за рахунком партії, чергою подачі та розташуванням команди перед ударом. Після переходу перевіряйте задню праву позицію, а під час розіграшу — командні торкання й межі поля. Перед матчем звірте числові умови завершення партій із регламентом змагання.
